Просто прокинутись зранку
в доброму гуморі,
відкрити жалюзі і побачити,
що світ на повну чекає тебе.
Відчути, що ще цілий -
цілесенький день попереду,
і не поспішаючи, із задоволенням
приготувати собі сніданок.
Одягти те, що є зручним,
брязнути ключами
і залпом ковтнути свіже повітря,
злившись з цим світом.
Забути про той годинник,
що відраховує твій час -
ще купа хвилин попереду
і навіть цілесенький день.
Йти вперед і чути,
як серед сотні кроків
лунає твій власний відзвук -
значить вже є не сам.
Бачити по сторонах місто
і туристів, захоплених ним,
та згадати себе під тим самим
весняним туристичним небом.
Але згадати на найменшу мить,
щоб не зрозуміти, чи то місто,
чи то небо, чи щось ще
тебе тоді звабило.
Йдучи зранку по прямій дорозі,
не варто думати про минуле,
є сенс призупинитись, згадати -
ще цілесенький день попереду
і піти далі...