…І день як день, і ніч як ніч,
І знов настане «добрий ранок».
Я не забуду спалах свіч,
Я не забуду той світанок.
Лиш дві зорі і дотик рук,
Мовчання, тиша солод…
Нема у світі вже розлук
І вітер здув нестерпний холод.
Думки бурхливі в голові,
Бажання дивні... не зі мною.
Тепер любов живе в мені,
Тепер вона з тобою.
Й лише один непевний рух,
Одне неправильне звучання –
І фраза раптом ріже слух,
У серці виникли вагання:
Чи справжні почуття були?
І чи живуть в тобі ще досі?
Ця фраза вбила ніжне «ми»
В той час, коли ходили босі.
Колись від голосу твого
Тремтіли руки, серце билось,
Але сьогодні вмить воно,
Немов, на мить призупинилось.
Причина є на те проста –
Любов украли інші люди.
Я не самотня – вільна я…
А смуток? – Був і є усюди…
23.05.10.
І день-не день,і ніч-не ніч.Зіркова павутина
Сплелась над світом неживим.Ми-сонця половина.
І день-не день.Життя-не мед.Ні-виходу,ні-входу.
І ніч-не ніч.А місяць десь..пірнув в холодну воду.
