Він:
А це не з Вас картину малювали?..
А це не Ви мені з'являлись в снах?..
А це не Ви дивились у дзеркала
І так цвіла усмішка на устах?..
Вона:
На жаль, не з мене цю картину малювали.
На жаль, не я приходила до Вас у снах.
На жаль, не я натхнення дарувала.
Та це у мене посмішка розквітла на устах...
Він:
Хіба не Ви перед мольбертом позували?
Хіба не Ви приходили у снах?
Невже не Ви натхнення дарували?
Та вдячний все ж за квітку на устах!..
Вона:
Мою усмішку Ви здобули дуже легко.
Шкода, картина не моя, та схожість певна є.
Тепер признатись мушу Вам відверто:
Ховаю між рядків я тут єство своє...
Він:
Не я - художник той... Ви - поетеса...
Та кажете, що схожість усе ж є?..
Милуюсь я... Хоч не модель - принцеса
Свою красу натхненно віддає...
02.06.2010
* Автор другого та четвертого катренів: Грайлива (http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7940)
На жаль, не з мене цю картину малювали.
На жаль, не я приходила до Вас у снах.
На жаль не я натхнення дарувала.
Та це у мене посмішка розквітла на устах...
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так це не Ви з мольбертом позували?..
І це не Ви приходили до мене в снах?..
І не не Ви мені натхнення дарували?..
Та дякую за усмішку, розквітлу на устах!..
Ось така от поетична співпраця ненароком вийшла. 
