Я йшла між попелу натхнення
Топтала сонячну весну,
Писала вірші про кохання,
Сама не знаючи кому.
Я йшла між фальшу і обману
Поміж розвіяних думок
Плела із власного бажання
З обману зібраний вінок.
Та раптом все на мить змінилось
І в плині власного життя
У серці іскрою відбилось
Хто я, і ким колись була.
У мить розвіялись бажання,
І був розплетений вінок.
Лиш на дорозі майоріли
Гіркі осколки від думок.
