Що з того, що хотіла
Знати де ти є?
Бо вартість мого тіла
Чимало коштує.
А ти такий похмурий
Ходив і бурмотів,
Що не моя фігура –
Розводити котів.
Чи варте сподівань
Моїх твоє «прийди»?
Із вічних тих вагань
Ти лиш мене знайди.
Я хочу, щоб красиво
Мене овіяв вітер,
А ти хоч раз ревниво
Не їх – мене помітив.
Щоб коси плили повз,
А тіло мліло в пEчі
Твоїх і їх розмов:
Про ноги і про плечі.
Про те, чом саме я.
Про груди і намисто,
Яке немов змія
Розмило усе чисто.
Про мене щоб – я хочу,
А не про громадянство
Писав ти довгі ночі
Свої вірші й піснярство.
Мені би дуже радо
І дуже світло стало –
Це ж ти – моя відрада.
І не корона спала,
І не моя гординя,
А просто пілігрим
Побачив море синє,
І не знайшов тих рим,
Які й не спонукали,
А просто написав,
Щоб все в мені пропало.
І щоб заколисав
Своє нове кохання
У люльці майбуття.
Щоб всі твої бажання
Стіклись в моє життя.
