Напочатку було Щастя. Воно було скрізь, тішило своєю присутністю все навколо і, здавалося, його б мало вистачити на всіх і назавжди...
Але прийшло Людство і захопило те Щастя для себе, почало його мурувати у емоції, у жадібність, у брехню, у війни...
А Щастя, втікаючи від невдячних, переховувалось серед хмар, зірок, тварин. Та надовго не вдавалось переховатись, бо його знову знаходили та полонили. І, врешті-решт, втомившись від втечі, Щастя стало міркувати над майбутнім і зрозуміло, що варто просто перетворитись на щось таке, щоб приносило Людству натхнення... Думало, гадало... і не помітило, як стало кавовим деревом.
З тих пір Людство не переслідує Щастя, а насолоджується кожним його духмяним ковточком.
Щасти Вам!!! 
Дякую за відгук! 
