Бурштинова зимо знизає плечима
Вже в котрий раз перед моїми очима.
Скаженим вітром стирає на потрох,
Отруйно струмить в закалатаних порах.
Наспівує пісню, останнюю пісню
Про скло та залізо нині й прісно.
Про бруд та попіл зі смаком фаст-їжи,
Про лякане пазурря пестощів хижих.
Сподівано чутний підзахісним вирок -
Катовний як непроходимість нирок,
Болючий мов подих, жахливий за волю, -
Тому, що впустив ти, вже обрано долю.
То був час кохати й час відпустити
Спочатку живі, потім зламані квіти.
То був час літати та падати в пекло
Згораючи сяйно, вмираючи блєкло.
Приспів:
Я маю те, що маю, бо я є тут та зараз -
Відторгнення імпланту попри сумісність залоз.
Ти маєш те, що маєш, бо ти завжди й всюди
грайливою ходою спрямовуєш в нікуди.
Чомусь то є так, що дедалі щільніше
Спогадів тромби закупорюють ніши
Надії, кохання та віри в майбутнє -
Тож як там не є, а становище скрутне.
У хованки граю із натовпом сірим,
У сутінках вию обізнаним звіром,
Цілую у губи, стискаю долоні,
А зимність, сволота, не чавить зі скроні.
Свідоме занурення в "глибше" та "гірше"
Завжди знайде сенс в спровокованих віршах.
Завжди знайде колір на шпальтах друковних
Та відгук в діагнозах невиліковних.
Що вбив - то моє, а що випустив - вільне, -
Це просто в життя такий гумор дебільний.
Така перемога безмежжя над частним.
Кому я там здався?.. Остатньо не ясно.
Приспів:
Я маю те, що маю, бо я є тут та зараз -
Відторгнення імпланту попри сумісність залоз.
Ти маєш те, що маєш, бо ти завжди й всюди
грайливою ходою спрямовуєш в нікуди.
Я знаю те, що знаю, хоч я є тут та зараз
То все пусте, кохана, тож не здіймаймо галас.
Ти знаєш те, що знаєш, хоч ти ніде й ніколи
Не визнаєш і разу, що плентаєш по колу.
Чи бажаним є тобі мій подарунок -
Свобода від Бога, Пандорчин пакунок?
Я дерся зі шкіри, щоб його тобі дати,
Тож мусиш мене об'єктивно сприймати.
Нарешті ти вільна - від тата й мами,
Від браку грошей, від телепрограми,
Від хворих на власні комплекси друзів,
Від сварок й навіть від мозкових струсів.
Вітаю, нарешті ти вільна від мене..
Але чи насправді то воля від тенет?
Чи не відчуваєш, як втратили колір
Твій світ та свідомість з свободи такої?
Коли ти сама, що поробиш з тим фактом,
Що нові тенета плестимеш зі страху.
Коли ти сама, що ти зможеш зробити,
Якщо осягнеш, що не вмієш любити?
Приспів:
Я маю те, що маю, бо я є тут та зараз -
Відторгнення імпланту попри сумісність залоз.
Ти маєш те, що маєш, бо ти завжди й всюди
грайливою ходою спрямовуєш в нікуди.
Я знаю те, що знаю, хоч я є тут та зараз
То все пусте, кохана, тож не здіймаймо галас.
Ти знаєш те, що знаєш, хоч ти ніде й ніколи
Не визнаєш і разу, що плентаєш по колу.
ID:
214467
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 05.10.2010 14:06:34
© дата внесення змiн: 21.09.2011 20:41:16
автор: Дмитро Барзілович
Вкажіть причину вашої скарги
|
!
