Забрався сум далеко десь під груди,
І день за шибкою по горло у дощі.
А по асфальті божевілля й люди
Калюжами біжать, сховавшися в плащі
Стікає дощ по шибці і по серцю.
І сльози то чи дощ-того не знать.
То осінь та зима рішають в герці,
Вхопившись за бунчук, кому його тримать.
А поки дощ за шибкою владика,
І все-одно, що грудень в сурми дме,
А вітер за вікном насмішливо гигика,
Й брудні дерева до багнюки гне...
