Ти приходиш до мене у снах,
Пролізаєш крізь моє "нетреба",
Рвеш у самих найтонших місцях,
Наче я є найгірша амеба.
Я забути бажаю про нас,
Про те добре, що було між нами,
Я так хочу, щоб всі почуття,
Замело надважкими снігами.
Щоб ніде ти мене не достала,
Щоб покинула мої думки,
Щоб осіла десь дуже далеко,
Бо достали вже твої "стрибки".
Я любив, та усе ж не змирився,
Моє серце ненече волало,
Вона знову і знову повторить,
Й залиш́итись самому благало.
І хоч вибір для тебе жорстокий,
Ми повинні любов придушити,
Бо вона загуляє у снах,
І не дасть нам щасливо прожити.
