Стара фотографія на поличці в кутку
І радісний вспомин од неї,
Над руїнами хати в зеленім садку:
Кінець страхітливій Помпеї.
Старий \\\"пепеша\\\" і обдерта шинель,
І пагони прості як в солдата
Пройшов ти вже путь, що зветься тунель
Страшного життя у медбрата.
Страждала земля під тупотом ніг,
Що й кров*ю полита й донині,
А скільки солдат упало на сніг,
А лягло їх ось там - у долині.
В Карпатах ти в німців стріляв,
Хоча воював ти за волю
Не знав ще тоді кого прославляв,
Не знав як скаліче він долю.
Тих тисяч солдат, що в боях помирали,
Не було їм ліку могил,
Своєю хоробрістю фронт проривали,
Не тікали ніколи у тил.
Стояли в боях вони міцно як сталь,
Боязкими їх не назвати
Не знали роками нічого про жаль
Не знали як слід і брехати.
На питання казали всю правду у очі,
Відкривши на ворога рот
Не спали вони іще жодної ночі,
Бо ніколи не спить Патріот!́́́
Зауваження є. Але це ніщо... в порівнянні з піднятою темою. Варто слідкувати за мовою. ( путь- шлях, є повтори слів) та це пройде! Пишете гарно, але пишіть вишукано і тоді все буде добре!!! Удачі!
Вічне Полум*я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Боягузами їх не назвати
Не знали в житті нічого про жаль..."
Ритм западает.
Я бі так подправил;
"...не знали роками..." и " ...боязкими їн не назвати..."
