Шепоче вітер про прихід весни,
Веселим шелестом колише гілля клена,
І хоч морози ще лютують злі,
Але весна вже близиться до мене.
Мете ще віхола надворі, завіва,
Пронизує мене морозом лютим,
Мабуть вона сама іще незна,
Що скоро буде спогадом забутим.
Шепоче вітер що чека весну,
Веселий шелест навкруги розносе,
Жене зиму набридливу і злу,
І радість до душі моєї вносе.
Забудем ми морози люті злі,
Метіль яка так довго дошкуляла,
Забудем неприємності всі ті,
Якими нам так довго набридала.
Шепоче вітер про прихід весни,
Веселим шелестом колише гілля клена,
І спокій входе у спокійні сни,
Тривогу й смуток відганя від мене.