Тривожні сутінки шукають завжди далі
І ми поглинуті у темінь чуєм ниций страх,
Завжди ми нарікаєм на потворні ролі
Уперто зневажаючи себе і всіх невдах.
А світло завжди є вкінці цього тунелю -
Лише б шукати шлях до правди пізнання...
Постійно я дороги рівні вперто креслю
Все знемагаючи від мислення зрання.
Життя часами фарс, комедія зловісна,
Примхлива часточка жорстокого гниття.
Воно неначе навіжений буревісник,
Усе попереджає нас... про небуття...
27.03.2011 року Львів