Вже не один рік ми йдемо
А от куди? Якби ж дізнатись.
На краще хочим сподіватись,
Надіями лиш живемо
Якось, у нас, все навпаки.
Злочинність, хамство у пошані .
Персони ці недоторкані.
Порядність , чесність – шарпаки.
Чому з нас більшість – злидарі?
Чому , хто жне, оре та сіє –
Той ледве – ледве животіє,
Жирує той, що на горі.
Бо там , на гірці й на горі
Крадуть мільйони – всі це знають
Та крадіїв не зачіпають
Для цього в нас є бідарі .
Які, щоб якось їм прожить ,
Бува потягнуть, що попало,
Те, що лежить, чи те, що впало –
Тут правосуддя не проспить.
Крадіжка, злочин безперечно.
І виправдання їй немає,
Та тільки чому так буває ,
Спитати хочеться, доречно.
Украв мільйон – не помічають.
Чом неув’язочка така?
Украв мішечок буряка –
Обов’язково покарають.
хочим=хочем. Якась дивна логіка -
виправдовувати дрібні крадіжки бідністю.
Красти всім зась! Краще було б наголосити, чому начальство не викриває злодюг, бо само краде.
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Е ні. Крадіжка ЗЛОЧИН безперечно, і виправдання їй немає. Я не виправдовую. Мені хотілось підкреслити вседозволеність можновладних, їх злочину сутність.
