Простір неба в пастельних тонах,
П’ють вологу безкраї поля:
Тане сніг - проглядає рілля,
І дзюркочуть струмки по ровах.
Ще зима свій прощальний акорд
У мінорі приглушено гра.
Та вже чути вступає весна,
Гам-мажором співаючих вод.
Це вона – життєдайна пора…
П’ю повітря, мов п’яний ходжу,
Кожним днем, як життям дорожу,
І жура, мені не жура.
Я любов’ю наповнюю сни
І з припливом нахабних думок,
Роблю цей не обдуманий крок,
У цілунок зі смаком весни.
