Бог створив цей дивний світ:
Море, землю, неба звід…
Дав життя усім рибинам,
Птахам, гадам і тваринам.
Роздивлявся час тривалий,
І сказав: - Не досконалий!
Довго мнув і слинив глину,
Врешті виліпив Людину.
По-приколу він вчинив
Між ногами «щось» вчепив…
Працював Господь натхненно,
Вийшло все у нього чинно.
Подививсь на витвір збоку -
Сходиться, усе нівроку.
Дунув, плюнув, щось прорік -
Так з’явився ЧОЛОВІК.
Розібратись, щоб в проблемі,
Поселив його в Едемі.
Далі STOP ! Ніяких справ:
Приглядав, спостерігав…
Як Адам там буде жити,
З ким гуляти, що робити.
А Адам в Едемі жив -
Їв банани й не тужив.
Так з’явилось на цім світі
Перше шоу-реаліті.
Раз на тиждень наш небога
Розмовляв про справи з Богом,
І чому він сам не знав,
Якось в Бога запитав:
- Скажи, Боже, так, між нами,
Нащо те , що між ногами?…
Бог замислився всерйоз:
- Ти диви, який курйоз,
Як не дивно, сам не знаю,
Але справу я владнаю.
І спустився до Едему
Вирішити цю проблему.
День ходив, настирно думав
Ніч не спав, і ось придумав…
Сів собі на бережку:
Форми креслив на піску.
Раптом «еврика» як крикнув,
Що Адам від страху гикнув.
Бог ухопив думку вдалу
Та де взяти матеріалу.
Як проблему "розрулити"?
Єву з нічого ліпити.
Що тоді наш Бог зробив?
Він Адама - усипив,
І у сплячого було
Витягнув одне ребро.
Знать того було замало
На усе не вистачало…
Тож потроху на принади
Дали тіла звірі й гади…
Все назбиране змісив,
Тиждень Єву, мать, ліпив.
Врешті витворив на диво
Неймовірно щось красиве:
Гарну дівку, грацію -
Зробив презентацію.
І сказав Адаму:
- Маєш, сину, даму,
Збавляйся на ха-ха!
Та дивись без гріха
В сад Едемський не ходи,
Плід завітний не зірви…
Змій почув повчання Бога
І взяла його тривога…
Непоборна й дужа сила
Його «жаба» задушила.
Довго думав, що зробити,
Щоб Адаму насолити?
Поки Бог на небі спав
Змій в Адама розум вкрав.
Поселився Єві в душу,
І повідати вам мушу,
Щось гламурного шептав
І на яблуню вказав:
На палке прохання Єви
Для своєї королеви.
Яблуко Адам зірвав -
Єві в дар його віддав.
Ось вам, друзі, перша зрада
З боку богового чада.
І сердечний перший трунок,
Й перший в світі подарунок.
Сталась вся ця «єрисня»
В день на Восьме березня.
Єва яблуко вкусила -
Раптом стала дуже мила.
І відкрились, як у вченні
В Єви зони ерогенні.
Полюбив Адам наш Єву
Полюбив як королеву.
Бачив лиш її та чув,
А про батька геть забув.
І тому, я так вбачаю,
Бог їх витурив із раю.
Ну, а там вже на землі
Пішли й діточки малі.
Враз прибавилось турботи
Та приємної роботи…
І Адам наш працював,
І земельки пристарав.
Світ наповнився людьми…
Так з’явилися і ми.
З того часу літ минуло…
Не згадаємо, що й було,
Але звичку маємо
Всіх жінок вітаємо.
В день весняної вісьмірки
Ми гуляємо вечірки,
Кожен раз на свято жінки
Не жаліємо печінки,
Гарних слів не шкода нам
Для найкращих в світі дам.
Їм приносимо дарунки,
Роздаємо поцілунки.
То ж до діла - вищий час,
Нині свято жінки в нас.
Любі наші жіночки,
Ви як справжні квіточки,
Зібрані в один букет:
Ви прекрасні - «спору нет»
Ми вас любим і шануєм
Ми для вас торти готуєм
І шампанське наливаєм
Прославляємо й бажаєм:
Будьте щирі і здорові
Будьте смирні й гонорові
Будьте милі, будьте хтиві,
І прямі й протиріччиві
Ви для нас насправді Все
Будьте тими ким ви є.
Вас вітаємо в це свято
І бажаємо багато…
Любим вас у всі віки
Щиро, ваші - мужики.
ID:
254372
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 17.04.2011 11:40:41
© дата внесення змiн: 17.04.2011 11:40:41
автор: schasnyi
Вкажіть причину вашої скарги
|
