Над горами минали літні ночі,
У лузі квіти спали мирним сном,
Все кліпали у небі зорі-очі,
Дрімав сріблястий місяць за вікном.
В одну із тих ночей ясних, улітку,
Упала з неба зіронька одна,
Перетворилась на маленьку квітку,
Що нині серед гір і скель зроста.
О білосніжна квітко едельвейс!
На скелі неприступній ти цвітеш,
Здіймаючи пелюстки до небес
Зорі ясної сяйво ти несеш.
Ти символом моєї мрії стала,
І вірю я, що збудеться вона.
Зростай тепер, як і колись зростала,
В тобі сховалась сила немала!
Тримайся, едельвейс, міцним корінням,
Тебе висока скеля захистить.
Мов зірочка, своїм ясним промінням,
До мрії шлях ти зможеш освітить!
