Йде лисичка через ліс,
Раптом їй напереріз
Виліз хтось такий кудлатий,-
Важко в темряві впізнати.
Сніг мете, зима вже близько,-
-Хто це йде,- питає Лиска,-
Відкіля такий узявся
І куди це ти зібрався?
- Я бреду до свої хати,
Бо пора вже мені спати,
Мою хатку звуть барлогом,
А мене всі - Клишоногим!
-Що ж, Ведмедику, бувай!
-Добре, Лиско, прощавай!
були б мої онучата маленькими я б їм читав би цього віршика із задоволенням
Віра Нагорна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я, повірте, і досі більше люблю читати дитячу літературу,мабуть, це тому, що в душі я так і лишилася дитиною.Звідси, як Ви самі розумієте, і невміння приховувати деякі шкідливі почуття, не хочу навіть їх називати. Дякую за гарні слова!
Гарний віршик для найменшеньких!
Писати для діток не кожен зможе! Я не можу!
Про депутатів-хапуг, обдовбаних наркоманів, продажне кохання - набагато простіше!
Віра Нагорна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я не можу писати про те, що так блискуче описуєте Ви.Щиро вдячна за високу оцінку!
у Вас гарна лисичка)) а в мене навпаки
