|
В домі ще пахло суничним варенням,отож дівчата ще встигли насолодитись ароматом останніх ноток.Поки дівчата змивали з себе
подорожній пил ми з чоловіком годували коней та птахів.-Оресте,навіщо ти збрехав,що я вагітна,тепер я не знаю що мені з тою вагітністю
робити.-А навіщо ти скупила пів магазину іграшок?-Навіщо навіщо,для того хлопчика.-Тоді залишайся вагітною,іноді і лікар
не каже хворому,що він хворий,а ти чула як вони раділи,вони мені повірили і ти повір,повір хоча б ненадовго,ану дай мені
свій животик,я послухаю що там коїться.І він прихилив своє вухо до мого живота,і що він там хотів почути,там ніхто не стукав,
та я на мить затамувала подих і навіть закрила очі,цей процес виявився досить приємним. Коли ми повернулись дівчата були
свіжі і веселі.-Ну що,дівки,з чого розпочнемо нашу святкову церемонію,що будемо пити?Є вино,шампанське,--А горілка? У цьому
домі є горілка?--Горілка!Як же я відразу не здогадався...-Ні,ні ми пожартували,до речі це ти навчив нас жартувати,-Тодіііі.-
-Тоді вино,тепле вино,дівчата перекусювати будемо?-Будемо.-
Дівчата трохи зголодніли,а мене ще зігрівав шоколад,та коли вони почули як тріщать у каміні дрова,Людка наклала повну тацю
м'яса і ми залишили сонячну кухню.Я дістала величезну ковдру і ми повсідались прямо на підлозі,щоб краще бачити вогонь.Він спокушав
нас своїми гостро заточеними багряними язичками,то сикався до нас мов дикий кіт,то затихав,десь у глибинці каміну
танцювала кароока циганка,вона розмахувала своїми хустками і була схожа на жар-птицю,з величезними крильми,від тих крил
у нас запалали щічки і кров розлилася гарячими потоками у венах.Орест нахилився до мого вушка-Діано,я люблю тебе,ти
найкраща жінка у світі.-Оресте,ми все чуємо,а ми що не хочемо побажання?--А вам,дівчата,я бажаюгарно відпочити.Щойно
Орест щез,як ми загуділи мов бджоли над квітками,вогонь робив свою справу,вино теж,з кожним ковтком ставало тепліше
тепліше,а скоро вже й зовсім гаряче.Ми так давно не бачились,що й не знали хто першим порушить ту тишу,Валентина проживала
у Ізраїлі,після інституту вона від'їхала туди з родиною,а Людка жила у Санкт-Петербурзі,а я жила тут,у лісі,щоправда
дівчата цього ще не знали,та це буде для них сюрпризом.-Діанко починай.--Ну що починай,ми ж не інституті на лекції,а
у мене у гостях,тому я поступаюсь місцем гостям,Валю,як ти поживаєш у тих далях,як там твій хлопчик.--Ой,дівчата,у мене
все добре,я маю гарний будинок,гарних діток,у мене вже їх двоє,обидва хлопчики,живемо стерильно,вже аж нудить від тої
стерильності,усюди,куди не глянь,усе блищить,хоч сідай та плач,іноді я так і роблю,тоді мій чоловік залишає мене і йде
до друзів,а я залишаюсь сама з дітками,розумієте сама...-Валю ну чому ти сама,ти ж з дітками,хіба це не розрада.--Так,
це розрада,до певного моменту,та мені хочеться ще чогось,більшого,я більше не витримувала цього,тому я тут,хоч на трохи,
може це ностальгія,чи ще щось,я маю це зрозуміти,та й мова,мова дівчата,щоб ви знали що це значить говорит українською
мовою,це так добре,от і зараз,так тепло коли вона ллється у тобі,-та Людка її перебила,-Валю,це не мова,це вино,гаряче
вино,та й що тобі до тої мови,ти ж єврейка,--Ай,Людко,ну і що що то вино,головне як ллється,я вже й сама не знаю хто я,
усюди по-різному.--Насправді ти вірно вчинила,що приїхала,ти це зрозумієш,от жаль тільки що це розуміння трохи дорого
коштує.--Коли ти там,ти розумієш інші цінності,не все має таку ціну,як ми думаємо.--Цінності,у кожного вони свої,а чоловік,
він тебе розуміє,він зрозумів те,що ти тут?--Так,він ніби розуміє,а ніби не розуміє,коли він роботі мені добре,я навіть
сумую за ним,та коли він повертається,мені стає нудно,особливо від тої стерильності,він лікар,він добре заробляє,та
ми все одно живемо у кредит,це ніби твоє життя,а ніби не твоє,налийте мені ще вина,воно таке добре,Людко,розкажи щось
про себе,може стане веселіше.--Я! Я це я ,моє я занадто велике,от би його скоротити трохи,та мені так добре,я щаслива,
ну може щось ще й потрібно,та поки усе без змін,тільки не питайте чому я не виходжу заміж,бо у мене на це запитання алергія,
мати розвинула,вона дуже хоче онучку,та й Олександр не проти,а от я,я не хочу,це ж потрібно кохати,а значить навіки,
а я навіки не вмію,признаюсь тільки вам,від того,що я повертаюсь вдосвіта до свого будинку,мені приносить більше задоволення
ніж почуватися коханкою,це таке щастя,коли ти відкриваєш двері своєї конурки,а там,нікого і тиша,і в тебе є ще аж дві
годинки і ти лягаєш у свою постіль,чисту,духмяну,недоторкану,тільки ти і постіль,у якій увесь світ,який належить тобі повністю
і ти занурюєшся у нього геть з головою,я одиначка,дівчата,я просто одиначка.--Неправда,ти просто так заспокоюєш себе-
-А що є правдою?Дівчата,що є правдою у цьому світі,хіба ж не ті самі ілюзії?--І скільки вже років Олександр терпить
світанкову втікачку?--Майже чотири.--Ого--Що ого,та він дівчата такий же як я,він любить вставати сам,застеляти ліжко сам
і снідати теж він любить сам.--А може це теж неправда?--Може й неправда,Діано,ти що хочеш,щоб ми затопили твою квартиру?-
-Нічого,це лише ніч,а завтра це все щезне,і ці розмови,і це вино,і все це буде таким маленьким і мізерним,тож у нас ще
є трохи часу,--А знаєте,дівчата,я увесь час згадую школу і вчительку,історії,вона увесь час мені про себе нагадує,от
стоїть переді мною і все тут,--То сходи до церкви.--До чого тут церква,це щось інше,на перервах у школі я весь час чимось
розважалась,одного дня я плигала на скакалці,а вона стояла перед школою серед вчителів з гордо піднятою головою,до речі
їй було років сімдесят,на височенних підборах,худа-худа,ніби з Бухенвальду,модно одягнена,з зачіскою а її парфум долітав
аж до мене,і з мундштуком у руці,вона була така граціозна,а той мундштук їй так личив,а коли вона затягувалась тим димом,
вмить щезало пів цигарки,вона була така таємнича і водночас відкрита,вона мене просто заворожувала,а одного разу я не
втрималась в підійшла до неї,коли я сказала їй,що вона не така як всі,вона так посміхнулась,за все своє життя мені більше
ніхто так не всміхався,і сказала"Це через те,що я курю."Тоді я сказала,що не через те,що ви курите,через щось інше,а що
саме я не знаю,тоді вона ще раз мені всміхнулась і сказала"Просто я вільна!"і запросила до себе у гості.--І що,що було
далі,ти ходила?--Так,хіба я могла таке пропустити,та то вже інша історія,--Людко,то розкажи,-Тоді,ти,Діано не встигнеш
про себе,а ми теж хочемо знати,як ти жила ці роки,у нас що немає більше вина?--Ну що ви,є,ще ціла пляшка.-
Повні келихи віри надії і любові.-Салют!Дівчата!-Діано,в твоїй кватрирі дуже швидко плине час,скоро вже й світати буде,
а ми ще й не наговорились,попрси свого бога,щоб він хоч на мить зупинив його,бо ми маємо бажання насолодитись цим напоєм,
та й розмову ми не закінчили.
Того дня,вірніше тої ночі,я зверталась до бога з проханням,але того прохання ніхто не чув і не знав,це було моєю маленькою таємницею.
ID:
267672
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.06.2011 13:28:16
© дата внесення змiн: 27.07.2011 18:18:50
автор: Ольга Ратинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
