Хочеш?Можеш іти!
Я зав'язую з легким алкоголем,
кидаю палити, фарбувати вії і говорити неправду.
Мою свідомість виїв до живого етиловий спирт...
Досить.
Сподіваюсь, так не буде постійно,так не буде завжди.
Весь мій одяг ще досі пахне тобою,
у ванній стоять дві зубні щітки...
Я втомилась від перебільшень, від нудних алегорій,
тепер катастрофічно пізно, або безнадійно швидко
перефарбовувати холодильник в чорне
і запихати туди власне серце.
Рештки життя скам'яніли,стали німі та потворні,
беззмістовні, нестерпні.
В шафі самотні вішалки,
тільки краватка скроні стискає, горло душить...
Хто мені зраджує-робить насправді сильнішою,
загартовує болем душу.
"В тиші рівно 100 хвилин,я одна і ти один..."-у Ірини Білик є така пісня. Так,випробовування зрадами і невдачами мабуть-таки загартовують наш характер.От якби нагадувань не було про наболіле-залишених зубних щіток,краваток-було б трохи легше змиритися...Щемливий крик душі...
Леона Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і це чудова пісня...аж до мурашок)мені подобалась її творчість в свій час доти,поки вона не почала писати російською(
Так,випробовування зрадами і невдачами мабуть-таки загартовують наш характер.От якби нагадувань не було про наболіле-залишених зубних щіток,краваток-було б трохи легше змиритися...Щемливий крик душі... 
