КВМ
Плив по морю пароплав,
Шторм тут розігрався,
Напоролися на риф,
Він увесь розпався.
Хвилі в морі всіх розкидав,
Хто як міг спасався,
Трьом бідуючім у морі,
Острівець попався.
Озирнулися довкола,
Штанці підсушили,
Росіянин із французом,
Янкі тут зустріли.
Озирнулися довкола,
Острів багатенький,
Робінзонових пізнань,
В них запас маленький.
Як на гріх на острові,
Плем’я проживало,
Промишляли чім могли,
З моря дань знімали.
Зловили бідолах,
Котли розпалили,
Видно що давненько,
Дичини не їли.
Щоб Богам їх угодить,
Повели к шаману,
Щоб в молитві оздобить,
Дають належну шану.
Наперед ступив шаман,
Скоса подивився,
Руку з палицею підняв,
Гамір щоб улігся.
Тож повів до бранців мову,
Буду справедливим,
Якщо впораюсь з бажанням,
Будете Ви вільні.
Якщо впораємося з бажанням,
А ви з нашим ні,
По підете на рагу,
В нашім казані.
А щоб Ви не сумнівались,
Бачите піроги,
То під парусом під вечір,
Будете вже в домі.
То хто в долю вступить,
Бажань три загадає,
Доля кажуть що сміливим,
Й Бог помагає.
Першим виступив тут янкі,
Долю відстояти,
Хочу мовить білу жінку,
І шампанське мати.
Діло враз тут завертілось,
Хоч й були чумазі,
Віднайшли йому білявку,
Й пляшку бідоласі.
А на ранок розбудили,
Спросили в порозі,
В них бажання вцілить пташку,
З рушниці. як в змозі.
Янкі враз рушницю взяв,
Добре примостився,
В пташку цілив, затихав,
Не вцілив,підвівся.
Заволало дике плем’я,
Хутенько розділи,
І зваривши у котлі,
В той вечір і з’їли.
Другим визвався француз,
Раз одну знайшли,
Забажав білявок десять,
З шампанськом в вині.
Й це питання враз рішили,
Привели блондинок,
І шампанського найшли,
Двадцять п’ять бутилок.
А на ранок з кутірми,
Не поспав й години,
Побажали вцілить пташку,
По лихій годині.
Не поцілив в птаха П’єр,
Бо розтринькав сили,
То його зварив в приправах,
Того ж дня і з’їли.
Подививсь на те Іван,
Бісова робота,
Щось бажання всі відпали,
А жити охота.
Пропаду так під музики,
Жити лишилось трошки,
Зажадав він горілки ящик,
І хвіст від сільодки.
Принесли що забажалось,
В солі й оселедця,
І скептично глянув в вічі,
Казан не минеться.
Тож уранці взяв під руки,
Витягли Івана,
І гвинтівку вставив в руки,
Пішли до казана.
Наш Іван щось смачно гикнув,
Рушницю скидає,
І поцілив бідну пташку,
З неї пух сідає.
Тож шаман от того дива,
Кліпа та моргає,
Як могло таке є статись,
Він не понімає.
Я один ,мовить, лише із плем’я,
В пташку попадаю,
Та поцілить так не можу,
Лиш хвіст відбиваю,
А Іван що я вам сорока,
В зграю пташок що літа,
З семиствольного ружа,
Влучить не морока…
3.08 2011р.
ID:
273557
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 04.08.2011 16:25:56
© дата внесення змiн: 04.08.2011 16:25:56
автор: КВМ
Вкажіть причину вашої скарги
|
Вдарили римою по анекдоту! 
