Коли стираються прекрасні почуття,
Й добро і зло зливаються в єдине -
Тоді прекрасних рицарів шукаю я,
Що в справедливість подають надію й віру.
Коли вогонь у серці запальний,
І не боїться він проклять й гоніння,
Й страждає серце від блакитних мрій -
То це лише життя, все інш - жевріння.
Коли добро перемагає зло,
І правда в серці торжествує,
Та вічним залишається тепло,
Тоді лиш розумію, що живу я.
Коли кохання вічні почуття
Дають мені наснагу, щоб творити -
Тоді я розумію сенс буття
Й з"являється бажання вічно жити.
Життя - це вічна боротьба. Твій вірш, Андрію, ідеєю подібний до мого
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265250 
