ЖЕРТВЕННА ЛЮБОВ (Пам'яті святих мучеників Адріана і Наталії) з інета
ЖЕРТВЕННА ЛЮБОВ
Пам'яті святих мучеників Адріана і Наталії
( 8 вересня за н.ст.)
Слухаючи розповіді з житій святих мучеників перших століть, мимоволі переймаєшся їхньою мужністю і стійкістю у вірі. Проте, чи часто ми замислювалися, як сприймали страждання і смерть мучеників їхні рідні? Розповідь про святих Адріана і Наталію буде не тільки відповіддю на це запитання, але й уроком подружнього6взаєморозуміння, єдності та вірності.
Адріан і Наталія були молодим подружжям, що жило на рубежі III-IV століть у місті Нікомідія Віфінська. Всього через рік після їхнього весілля розпочалося страшне гоніння на християн при імператорі Максиміліані. Імператор обіцяв щирі нагороди усім, хто буде виказувати християн. З'явилося багато доносів. Якось донощик виказав місце знаходження 23 християн, котрі переховувалися за містом у печері. Заарештованих віддали на страшні тортури, спонукаючи їх зректися християнства та поклонитися язичеським ідолам. Серед мучеників був і Адріан, котрий щойно увірував у Христа. Молодий чоловік турбувався за долю своєї дружини і не знав, як вона сприйме звістку про його смерть. У той час слуга Адріана зумів сповістити Наталію про ув'язнення її чоловіка. Наталія вже тривалий час була християнкою, і тому її тривога змінилася на радість, коли вона дізналася, що Адріан має сподобитися постраждати за Христа. Вона поспішила до нього у в'язницю зі словами підтримки:
“Щасливий ти, господарю мій, що увірував у Христа. Ти знайшов дорогоцінний скарб. Не жалій своєї молодості і краси: тлінне наше тіло стане їжею для черв'яків; не думай і про багатство: воно не принесе користі у день Страшного Суду. Лише тільки добрі справи і віру приймає Бог”. Адріан пообіцяв Наталії сповістити про час своєї кончини.
Після тривалих тортур Адріана було засуджено до страти, однак мучителі вирішили піти на останню хитрість, аби змусити його зректися Христа. Вони відпустили мученика додому, щоб той міг попрощатися з дружиною. Задум полягав у тому, що Адріан розчулиться і проміняє страшну смерть на домашній затишок. Наталія, почувши біля дверей дому голос свого чоловіка, вирішила, що він зрадив віру, і не хотіла впускати Адріана. “Я не втік від мук, а прийшов кликати тебе побачити нашу кончину”. Коли ж Наталія нарешті відчинила двері, Адріан мовив: “Щаслива ти поміж жонами! Ти та дружина, що насправді любить. Ти спільниця мучеників, хоч і не терпиш тілесних мук”. На здивування імператора, Адріан повернувся у в'язницю твердим і незламним. У день смертної кари Наталія прийшла на місце страти і всіляко підтримувала словами свого чоловіка. Мученикам після нестерпних тортур відбили почергово руки і ноги, а потім тіла їхні хотіли спалити у печі. Але раптом зірвалася сильна буря, блискавки одна за одною вражали землю, і йшов проливний дощ. Мучителі зі страху розбіглися, а Наталія підібрала руку свого чоловіка-мученика і зберігала у своєму домі.
Один із правителів хотів одружитися з молодою вдовою. Але Наталія, дізнавшись про це, залишила домівку і переховувалася у Візантії. Тут їй уві сні з'явився Адріан і сповістив, що скоро вона знайде спокій у Господа. І дійсно, невдовзі Наталія померла. З того часу Церква вшановує її подвиг як мученицький.
Наталія показала високий ідеал самовідданості жінки-християнки, ще раз підтвердивши істину, що жіноче серце має бути найкращим вмістилищем і провідником живого релігійного почуття і в домашньому, і в суспільному житті. Таке серце здатне на високі почуття дружини і матері, воно цілком віддає себе на виховання дітей та найщиріші прояви милосердя і співстраждання до знедолених людей. А у цьому, власне кажучи, і є справжнє призначення і справжня доблесть жінки-християнки.
“АМВОН”, Григорій Кордон
Взято
http://g-vik.narod.ru/2003/n18/03_18s8.htm
