Не в пафосних промовах наша правда -
В них не повірять ті, що прийдуть після нас;
Та тільки в справжніх вчинках наше завтра,
І їх судити зможе тільки час.
Не в сталі чи булаті наша сила,
Хоч ми не раз ставали до борні.
Та кожен з нас - це, перш за все, Людина,
І сам - господар в власному житті.
Не наша доля - бути меншим братом,
Бо ми нащадки древньої Русі,
І Україна - наша рідна мати:
Не зрадьмо ж бо священної землі.
І наше щастя геть не в закордонах,
Де мільйони наших земляків
Шукають кращу долю у неволі,
І так триває протягом віків.
І не в розколах й смутах наше завтра,
Бо ми це все проходили не раз,
А в єдності народу - наша правда,
І Україна житиме в віках.
А наше щастя - в посмішці дитини,
Що завтра тільки з"явиться на світ,
Бо це маля - майбутнє Батьківщини,
Яке продовжить чиїсь давній рід.
А наша доля - сильна Україна -
Ми посмішками завоюєм світ:
Достойні діти вільної країни,
Надія нації і Батьківщини цвіт.
А наша сила - в чарівній зернині,
Що із землі колоссям проросте;
А наша правда - у простій людинні,
Що це колосся серцем береже.
Я вірю й знаю: правда наша в тому,
Що Україна скоро розцвіте;
Й цвістиме вічно в радості й любові -
Я так благаю Господа про те.
