Скатертина пахла яблуками, брудними, зірваними
руками малої дитини,
ліктями, що спирались на стіл, думками,
які роїлись в голові сараною і мухами цеце
під час обіду.
Можливо, я параноїк, але твоє лице з відтінком гіркої міді,
таке зношене, рясно вкрите зморшками.
Долоні посічені та зім'яті, наче стара піратська мапа.
Вони постійно шукають у її грудях скарби Атлантиди.
Час приносить вірність в собачих лапах
і ти чухаєш її за вухом, годуєш кісткою,
вона спить поряд з тобою
на ліжку, проте, поки тобі не набридне.
Старий сервант в кімнаті ще досі пихатий,
у ньому радянський сервіз, з якого ми п'ємо чай
тільки по святах.
Я витираю хворий, вологий ніс рукавами,
ховаю в паркетній шпарині погляд,
щоб ти не зміг прочитати у ньому таку ще неотесану,
дитячу впертість...
Це, коли рана гоїться, і її так кортить здерти,
це коли ти ростеш і припиняєш любити солодощі,
бо...
фантик насправді вмирає,коли його знімають з цукерки.
