В надвечірній тиші -
Миті найщиріші,
І найтонші ниті
Нашого буття.
Ти не рви ці струни,
Щоб не стало сумно,
Й не було б гіркого
Потім каяття.
Ти віддайся ласці
І відчуй, що щастя
Поруч є з тобою
В цю вечірню мить.
Пий його по краплі
З губ, що манять звабно,
І з долонь коханих
Весь нектар збери.
Потони в обіймах,
Й не рахуй хвилини,-
Прожени від себе
Вічну суєту.
І вдивляйся в очі,
Що тебе так хочуть,
Що тобі дарують
Щиру доброту.
Ти тримай сильніше
Серцю наймиліший
Паросток любові -
Рідні почуття.
І нехай розлука
Не розірве руки -
Щоб жилося разом
Аж до майбуття.
І колись на схилі
Літ, прожитих в мирі,
Ти згадаєш ніжно
Перший дотик губ.
Й взнаєш, що напевно
Не жилось даремно.
Бо любові квіти
Досі ще цвітуть.
