Ви знаєте де живе сміх? Звісно на це, у кожного буде своя відповідь. У когось він живе у серці, в когось в сім'ї, в когось в улюблених очах....
Але я все таки скажу. Він живе у мене на підвіконні - дивно, але це так.
Ми живемо разом з ним в одній кімнаті майже сімнадцять років. Бува прийду зі школи, а він хропе і тоді вкрай сумно, але не без цього.
Я прокидаюсь кожного ранку, ні не від годинника, що висить на стіні, не від мами, що будить, а знаєте від чого від посмішки, може з-за цього я постійно спізнююсь до школи. Він бува ще до сходу сонця уже сидить і дивиться в вікно, чекаючи першого проміння, іноді я дивуюсь його дитячій наполегливості. Бубнить собі під носа щось , я знаю, що - щось смішне це точно. Та коли перші проміння небесного світила проникають у мою кімнату через скло вікна, цей пустун починає ловити зайців, а знаєте яких? - сонячних. Оце напха собі повну-повну пазуху, а потім сидить і ціляє по мені,і коли на моїх вустах жевріє посмішка, я чую, як сміється він від задоволення, що приносить йому оця така потіха!
Все таки він дивний подумаєте ви - почувши про, що я пишу в такому віці, з моїм рівнем знань. Але повірте так набридли зайві слова і фрази, що хочеться писати про сміх, що живе ви вже знаєте у мене на підвіконні.
