.
"дивлюся в небо і здається, наче
летить на мене зоряний десант
з планети Іно, мислячих інакше.
А через хвилю - це уже ставок,
а я - рибалка, що у воду зирка -
здригнеться місяць, ніби поплавок,
...
А потім вже, неначе дирижабль,
пливу тихенько ген під небокраєм..."
(Ярослав Петришин)
Вночі сиджу з цигаркою в зубах,
Дивлюсь на небо: ген зірок, як сіна
У полі - світиться Чумацький Шлях,
Ледь мерехтить чужа планета Іно...
Здалось мені, що зоряний десант
Летить звідтіль загарбати планету...
Злякався я, побіг, заліз на бант -
Курей десяток розтоптав дощенту...
Та знову - глип! - а я вже у ставку,
А навкруги - і мавки, і русалки...
Я ж - голий, на якомусь поплавку,
Щось обіруч тримаю, наче палку...
Тут водяний з'явився во главі -
Аж збурилось озерне тихе плесо...
Протер очиська - я на мураві,
А поряд вітер очерет колише...
Знялась раптово буря - то атас! -
Несе мене, як пір'ячко, у небо...
Ех, знав би я - "in vino veritas" -
Цигарку не палив би без потреби...
Лечу між зір, неначе дирижабль,
І наближаюсь до планети Іно -
Маленька точка в телескопі Hubble...
Казали ж древні: "Істина - in (v)Ino"
16.10.2011 р.
* Джерело пародії: Ярослав Петришин "Дирижабль" (http://maysterni.com/publication.php?id=68137)
(чула цей анекдот?)
