*
(посмертно присвячується)
МАМО, мене Ти навчила:
ÎÎ
В непролазних стежках
Не топтати калину,
У ятристих вітрах
Не повзти на колінах…
—…За розкутими мріями
За леками ввись…
Та у відчаї лютому
Доню ти не зігнись,
Бо не має від себе утечі
На розпуття олжистих світів,
Не ступи на поріг самозречі,
Не пролий в світ блаженний ти гнів,
Бо нема від гріхів сих спокути,
Немає назад вороття —
Ти іди — хоч вітрища у груди,
Хоч ворони ячисті кричать.
ÎÎ
Мене Ти навчила садити калину,
Любити весну в піснях солов’я, —
І в шляху́́́ моїм тихо й неспинно
Свічить Молитва живая Твоя!!!
Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î Î
02.02.11
