Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: *SELENA*: ≈ Тінь розрив-самоти ≈ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Артур Сіренко, 15.04.2012 - 12:50
Яскраво і таємничо... Мені вчулися кельтські мотиви. Певно, просто, здалося... Дивний по своїй магічній силі вірш.
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за такий коментар.Це мабуть, тому так відчулося, що спільний метод написання -- древні кельти писали на пікові натхнення і я лінива до просто написання віршів, а пишу тільки тоді, коли муза шепче і тільки те, що шепче; в них була рвана рима - текст не редагувася (і я така)--- при редагуванні зачасту втрачається ота магія, дихання душі вірша (можливо тільки в мене)... *SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Такий він мінорний настрій осені... Копачівна, 06.12.2011 - 23:11
"схололі, янтарні журіння верби" - як гарно, як поетично! Не дивно, що хтось нестійкий і непевний займається компіляцією. Тримайтеся і нехай Господь Вас береже.
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую за коментар і за таке щиросердечне дружнє побажання.Натхнення і благополуччя в усьому. ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 03.12.2011 - 23:30
ДЯКУЮ, ЩО НАВІТЬ КІЛЬКА СЛІВ ТВОГО ПРЕКРАСНОГО ВІРША НАГАДАЛИ МЕНІ ПІСНЮ, ЯКУ Я ПОЧУЛА ЩЕ В ДИТИНСТВІ!!!
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"- Про що шепочуть верби над водою? - Про те, як ми любилися з тобою, Про холодні в м"яті вечори Говори, до зорі, ти говори..." Більшість людей тягне туди де пройшли найщасливіші роки дитинства і юності. ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 03.12.2011 - 23:27
Не питай, чого в мене заплакані очі,Чого часто тікаю я в гай І блукаю я там до півночі, Не питай, не питай, не питай. Не питай, чом я сохну та в’яну, Як та квітка без сонця й води, Бо коли б я тебе не любила, То не знала б ніколи біди. Ти приходиш до мене щоночі У той час, коли міцно я сплю, І цілуєш заплакані очі, І шепочеш: не плач, я люблю! (Українська народна пісня) *SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за те, що нагадали таку чудову пісню.Я Вам по секрету признаюсь - в мене теж є власний гайок - я туди часто-густо тікаю, і він мене абстрагує від гулу цивілізації і надихає. Вдихнути Вам природної гармонії. Наталя Данилюк, 03.12.2011 - 20:22
Падає, падає переливна краплинаНа багряну Осанну світанного дна… Розіб’Ється, з’іскриться, розсиплеться лиском На схололі, янтарні журіння верби... -яка ж чарівна Ваша осінь!Ці яскраві розкішні барви,ця пластичність і харизма...Шкода,що її золоті дні вже залишилися позаду і на зміну прийшла зима... *SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, не скажіть - шкода, що тепло позаду аж серце зжимається - холоду не хочеться...Це передзим"я таке тужне... слів не находжу... *SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за короткий і дуже приємний коментар.З цим "багато" потрібно щось робити - плагіатять і роздирають образи на шмаття і своє щось зшивають. Кожний раз виставляю вірш - зарікаюсь - останній раз, і знову грішу... Вам фею-Осінь, щоб віяла натхнення. *SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую.Тепла Вам і осіннього і душевного. |
|
|