Я танцювала вальс із вітром,
У небо сипалась калина.
В моїх долонях жило літо
І білі пуп’янки шипшини.
Із листя я вінок сплітала,
Росою зрошувала руки.
І музика дощу злітала,
Палила болі сліз розлуки.
Я танцювала аж під небом,
Ступала босоніж у хмари,
Дивилась митями на себе
У дзеркала рожеві пари.
Тонке намисто із калини
Боялась в танці розгубити,
Та вічно вітряним цим плином
Могла в безвідомість летіти...
Волошки обплітали коси,
Тонкий стан айстри обхопили.
Було так ніжно в танці, в росах,
Було так ніжно й біло-біло...
І холодили тільки вири,
І уст розпарених торкались....
Метнулася у хмари ліра,
Та струни музики не рвались...
Меланхолійно й флегматично
Пелюстки літа облітали.
Так мелодійно і музично
Я в небі з вітром танцювала.
Кружляли, певне, ми до ночі,
Ледь не обмліли в зорепаді,
Горіли синьо-темні очі
У миті світла канонади.
Мов без свідомості кружляли,
Калина розлетілась в хмари.
Росинки щільно облягали
Мій перстень з водяної пари.
І вальс босоніж лився в зорі,
Чарівна сукня заросилась.
Під нами бушувало море,
Над нами літо заяснилось.
Вже заросились навіть вії,
Утома не торкала руки.
Злітала музика надії,
Палила лиш мости розлуки....
В долоні знов вливалось літо,
Я знов цвіла, тонка шипшина.
Я танцювала вальс із вітром,
Цей вальс босоніж із калини...
