Розкажи, що серцем керує,
Коли холод перебиває сон,
Коли хочеться вірити в долю,
Якої не існує…
Розуміючи, що не туди пішов –
Я не можу оговтатись, проснутись, повернутись
На звичайне тепло вимощене місце…
І викрикнути теж не можу,
Бо почують мій голос далекі планети Всесвіту,
Після чого насміхатимуться з мене.
Чому ж тоді, коли в тебе є те, чого ти довго жадав,
Серце перестає дихати і просить легкої дороги на той світ.
А коли воно, серце, доторкнеться солодкими вустами
до собі подібного серця –
Тане, як свічка під полум’ям, як вершкове масло під температурою
тридцять шість і шість.
Ніхто не допоможе утямити закон цього жорстокого світу.
Ніхто не підкаже і не направить на шлях виконання твоєї місії.
Я нікому не пояснюватиму того, що ніхто не зможе збагнути.
Так як ситий і багатий не розуміє голодного і бідного –
Так і ви мене…
Прошу пробачення за свою ідентифікацію
І моє духове становлення.
Я не відречуся від своїх слів, дій і бажань.
Нехай хоч цілий Всесвіт буде проти мене –
Я залишатимусь собою,
Залишатимусь тим, ким я є насправді.
Ніхто не закує мене в кайдани
І ніхто не скаже: «Мовчи!»
А коли мовчатиму, ніхто не заставить мене говорити.
Це ще далеко не всі мої правди,
Кривди і скрижалі,
Не всі мої заповіти, залишені прийдешнім поколінням.
Я – адамове яблуко. Я – земне потрясіння.
Повір моїм снам, промовам і настановам.
Прислухайся до скрипу моїх внутрішніх джерел,
До моєї природи
І ти побачиш дзеркало своєї духовності,
Своє «Я».
Ти – вільний!…
Зрозумій, що духовно-духова свобода – головніше за матеріальні надбання,
Головніше за золоті прикраси і комфортне життя.
Наша мета – не стати заручниками,
Завжди вірити і знати, що є СВОБОДА,
Що є «Я».
