Я сам на БАМі тім не був,
Та анекдот цей десь почув.
ЯК ДВА КУМА БУДУВАЛИ БАМ
Два кума з України, Львова
В Росії будували БАМ.
Один клав рейки так фігово,
А другий старанно їх клав.
– Покинь, кум, лом, кирку, лопату,
Я лист відправив брату Феді,
Що вдвох ми їдемо в Карпати,
Поки не з’їли нас ведмеді.
Нас ображають тут хохлами,
Бандерівці на нас кричать,
Розвалим колію ломами,
Зірвемо міст і в Львів тікать.
Хоч і нема до нас тут шани,
– Зі мною, куме, залишись.
Я знаю, на дошці пошани
Ти у самій Москві висиш.
Хоч прізвище і Макоївець,
Тебе не кличе рідна даль,
Та ти вже, кум, не українець!
А зрадник, яничар, москаль.
Я куме їду в Львів додому,
В тайзі я рейки розібрав,
В Карпатах розповім любому,
Як файно БАМ ти будував.
І проклянуть тебе Карпати,
Львів, гуцули, українці,
Так москалям БАМ будувати
Можуть зрадники й ординці.
– Хай проклянуть мене Карпати,
Хай з’їсть ведмідь мене в мокву,
Я буду БАМ цей будувати
Щоб йшли китайці на Москву.
Ш.В.С.2005 р.
