Я говоритиму тобі неправду, слухай.
Тільки роби вигляд, що ми не знайомі.
Вдавай,
що ти вперше у цьому домі,
бо у стін,як відомо, завжди є вуха.
Сідай
за письмовий стіл, змочи у роті перо,
глянь, чи не засохла чорнильниця.
Тільки не озирайся,
за спиною у тебе сумнів, він тримтячою рукою
зводить курок.
Я говоритиму тобі неправду, що була надміру
терплячою й сильною,
а ти ввічливо
запропонуєш хустинку, коли у мене з носа
від хвилювання піде кров.
Я говоритиму тобі неправду,
ховаючи погляд під куцу вуаль капелюшка.
А ти, наче грайливий цуцик,
облизуватимеш мені руки, мовляв"
я ладен на все,тільки спершу почеши за вушком".
Серпень знову ховатиме полуниці у віконних рамах.
Наївно вірилось, що моя брехня й далі вростатиме
у твоє таке ще молочне, вразливе серце .
Проте, здогадався,пальцем у небо тицьнув.
Я дивлюсь як виносять ікони з храму на своїх спинах
сутулі, німі й блідолиці черниці.
Як висмоктує життя з дикої айстри трутень.
Як вправно переплітають шерстяну нитку нагострені спиці,
як смакує ніздрями свіжу фарбу майстер, як п'ють за здоров'я
й любов отруту...І щось всередині мене ниє, обривається, терпне.
Я дивлюсь як виносять ікони з храму на своїх спинах
сутулі, німі й блідолиці черниці.
Як висмоктує життя з дикої айстри трутень.
Як вправно переплітають шерстяну нитку нагострені спиці,
як смакує ніздрями свіжу фарбу майстер, як п'ють за здоров'я
й любов отруту... -глибоко,мудро,осмислено...
Леона Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
