Те, що всі люди стали тобі чужими,
Перетворює Тебе на диригента.
Перетворює ноти у макарони,
А волосся у пластикові бутилки для мінеральної води.
Але цим мала б займатися міліція.
Міліція, що зникла в Єгипті,
І яка зникає в Карпатах,
Якраз в тому місці, де Нижні Бескиди перетворюються на Тернопіль.
***
Навіть твоя зрадлива білявка,
Що померла цієї зими,
Перестала б тоді пити каву,
І стала чекати Твої вірші.
Тоді я перетворюся не на жінку,
А, навпаки -
На узагальнення -
На систему речей, або закинуту мережу еврейських готелів.
***
Будь-яка архітектура перетворюється згодом на те,
З чого вона виникала,
А саме -
Жовто-чарівні склепіння,
Памятку невідомому композитору,
Який загинув під Зальцбургом
У запеклій битві за додекафонію,
Яку він програв натовпам китайців,
Що співали американських веснянок, та систематично трахались,
Народжуючи все нових будівельників та операторів мебелевих магазинів.
***
Адже коли ти розумієш, що живеш на кладовищі
Ти стаєш спокійніший,
І забуваєш про розбризкані усюди краплі грузинської сперми.
Або думаєш про інше життя,
В якому ти був тупим тенором,
Та співав Остапа,
Костюми, що тобі прала жінка,
Яка засипала тебе,
Та варила тобі твої макарони,
Перетворені на нотний папір,
Макарони, перетворені на твоє волосся.
***
Або згадуєш неіснуючих братів,
Що народилися в Іспанії,
Що народилися в Америці,
Що народилися в Австрії,
Що народилися в Англії,
І що намагалися перетворити твої яблука,
Твої солодкі зелені яблуки -
На чорний мармур,
Твої яскраві та спекотні,
Холодні карпатські яблука,
Які перетворилися на зливу,
Які перетворилися на нещасну -
Жінку, деревяну жінку з білявим волосям
Та штучними очима з онікса,
Мертву порепану білявку без плахти,
Яку ти не можеш забути,
І про яку твої друзі кажуть, ніби вона ще жива,
Та навіть думає про тебе,
Про твій концерт,
Та про недодані тобі польські відсотки.
***
Навіть тоді, коли ти думаєш, що станеш поетом,
Тільки від того, що в тебе закривавлене обличчя,
Немає грошей та стуктуроване серце,
Ти знову, виявляється, помилився, -
Зрадила тебе не тільки Вона,
Але і чуйка,
Чуйка на не безпечні залізні гаки,
Знаки питання, та інше.
На побудову речень у німецькій,
На послідовність обертонів у до-дієзі.
Отже ти оголошуєш про закінчення концерту,
Так як залишилася лише єдина людина,
Яка може позичити гроші.
Мені, або, тим паче, у мене,
Не питаючи, про що я думаю,
І коли я віддам іх Їй -
"Німців, вбитих Нею дітей, та сонце."
ID:
316630
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.02.2012 23:53:12
© дата внесення змiн: 24.02.2012 23:53:12
автор: Elias Spricht
Вкажіть причину вашої скарги
|
