Все наче нормально.Просто іноді клітка тілесна тісною стає,
І рветься душа туди,де немає обмежень і надуманих правил.
І не те,щоб нещасна вона.Просто хочеться щастя без всяких "але",
Просто хочеться ролі у пьєсі,яку ти,а не хтось інший поставив.
Просто хочеться бути для когось єдиним сонцем і цілим світом,
Не чиєюсь заміною,а кимось важливим і незамінимим,
Щоб в хвилини,коли тобі темно,він був для тебе рятівним світлом,
А в хвилини самотності-янголом,постійно присутнім,незримим.
Просто хочеться бути вільною від принизливо-фальшивого співчуття,
Щоб помилки минулого,сповна сплачені,переслідувати не сміли.
Я ж так намагаюсь,Господи,(яка це вже спроба?)почати нове життя,
Але,мабуть,роблю щось не так...Або так,але просто роблю це невміло.
