«Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більше і значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя, народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків. Мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу».
(О.Олесь)
Хто ми будемо, коли не буде у нас мови? Риби, хоч їх і називають німими, та і ті спілкуються ультразвуками та коливанням води. Мова – це не тільки звук, це повне відображення навколишнього світу, а також незвіданих диких безкраїх степів нашої уяви і фантазії.
Мова, як намисто: кожну мить, кожна людина, кожна подія нанизувала намистинку, щоб створити це пречудове намисто, яке ми зараз маємо.
Але не завжди хочемо носити..
Із покон віків наші Коралі хотіли заборонити одягати, втоптати в бруд, порвати нитку, викинути на смітник, замінити іншими аксесуарами, переробити і змішати усі намистинки, показати усім, що цей тренд давно вийшов з моди, створити всі умови, щоб письмові джерела довели, що такого намиста ніколи й не існувало..
Але у 1991 році нарешті наші Перла залишили у спокої: дозволили усім вільно користуватися, дарували у дитсадках, школах, університетах, музеях, театрах, кіно.. Почали пропагувати і поширювати в маси.
Правда, лишилися й ті, що закинувши наше Намисто у темну запилену комору, натомість одягаючи закордонні пластмасові пацьорки та ланцюги. Одягають на шию і забувають хто вони і звідки вони. Стараючись маркуватися під «заграніцу», вони не лише втрачають власну ідентичність, а й залишаються на роздоріжжі між двома світами: і тут вони чужі зрадники, і там вони чужі, нікому не потрібні, незнайомці.
Ці всі пластмасові дешеві китайські цяцьки не гідні навіть в один ряд ставати з нашими Коралями. Вони безцінні: все золото, всі діаманти, вся нафта – все це не окупить навіть однієї перлини з нашого Намиста.
Воно безцінне, бо в ньому тече кров пращурів і наших майбутніх поколінь, сині води Дніпра та темні глибини Чорного моря, в ньому дрімучі ліси та високі Карпатські гори, в ньому усмішка матері та сильні руки батька, в ньому українська пісня та бабусина казка, в ньому соняшникові поля та золотоверхі бані соборів, в ньому велич Столиці та краса жінок, в ньому мудрість, щедрість і доброта. А це – ні за які гроші ніде не купиш.
Цінуймо те, що нам вибороли наші діди і носімо його якнайближче до серця – бо це наш найцінніший скарб.
ID:
325249
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.03.2012 16:37:14
© дата внесення змiн: 26.03.2012 16:37:14
автор: маруся яворівська
Вкажіть причину вашої скарги
|