Гарячий чай, міцна кава
Алкоголь або забава
Не допоможе збагнути
Та нарешті все забути.
Страшні події про друга
Де лишилась звірська туга
Жаль, смуток та кришка товста
І ще величезна помста.
Після того, коли пішов
У армію, де смерть знайшов,
Не дослужив тих пару днів
Помер, значить так Бог звелів.
Та я ніяк не збагну
Чому вбивцю не у тюрму
Чому його у відпустку,
А нам лише сумну звістку.
Як ти ідеш, останній раз,
А він їде в машині ПАЗ.
Більш ніколи не побачиш
І сльози течуть, ти плачеш.
Важко бачить його сестру
Яка говорить: «Не помру!
Я буду жити ще й за тебе,
Тільки ти не йди, не треба!»
Неможливо бачить батьків
Які стоять біля вінків
Обличчя їх наче стіна
І картають, що їх вина.
Як можна залишить цей світ
Коли тобі, ще стільки літ
Коли ти міг довго жити,
А не там, в труні, лежати.
Ти лиш стоїш і дивишся
На нього і не втомишся
Може вдихне і оживе
Підніметься і зареве!
Скаже, що просто розіграв,
Що до цього дійде не знав.
Та ні! Це все насправді
Тебе нема, ти вже не в банді.
І всі по-черзі підходять
Останні слова говорять
І у яму опускають
Всі, шматки землі кидають.
Тепер це твій дім назавжди’
Я буду приходить туди
Там часто є свіжі сліди,
А на очах краплі води…
Там завжди є живі квіти
Будуть твою душу гріти
Лавка є, щоб можна сидіти
Але нема про що радіти.
Все пам’ятати, я обіцяв
Як слова є на камінцях:
«Тебе вже нема, але пам'ять
Завжди буде в наших серцях!»
8,10,2010
