Зима не віщує щастя. Сіро,холодно,самотньо як і осінню,як і весною, як і літом,як і завжди. Ти нібито йдеш по коридору і зазираєш у кожну бодай трохи освітлену кімнату, але всюди порожньо, а той вогник,що так манить за собою – це всього лиш сірник,який зацікавить, поманить і згасає. А всі ці розмови про світло в кінці тунелю – це безглузда видумка – вкінці є тільки велике Ніщо, пустота,самотність. Все життя чомусь проминає у сірому кольорі,як то інші фарби вже закінчились.або хтось скупиться їх розтрачувати. Страшно що і все життя пройде такт одноманітно і безбарвно. Ні,цього допустити аж ніяк не можна. Якщо життя вперто виплескує літри сірої фарби на твої дні, знайди веселку і розфарбуй його як тобі заманеться.
