Розривають думки навіжені —
Я не знаю чи досі твоя...
І навіяні спогади вітром
Все кричать, що тобі я чужа.
Заблукати б далеко від світу,
Заховатись від власної люті,
І віддатися болю й кричати,
І не знати потрібної суті.
Огортає пуста невідомість,
На молекули рветься душа,
Розбивається серце на скалки —
Все кричить, що тобі я чужа...
