Почуй мене, пробач мене,
моє кохання неземне.
На самоті
слова не ті,
а серце догорає...
Осінь
позолотила коси
і обняла блакить.
Осінь.
А може просто досить.
Не можу більше жить.
Я наче листя падаю,
тебе щомиті згадую.
Ти вкрав усі мої світи.
Як маєш крила - прилети.
Пр.:
Почуй мене, пробач мене,
Моє кохання неземне.
На самоті
слова не ті,
А серце догорає...
Знайди мене, люби мене,
Дивись я тут горю вогнем.
Ми не святі,
але в житті
такого не буває...
Осінь.
З очей спадають роси
і котяться у даль.
Осінь.
Чого ми в Бога просим,
коли в душі печаль?
Минає вічність наче мить,
душа кохає і болить.
Ти вкрав усі мої світи.
Як маєш силу - прилети.
Пр.:
Почуй мене, пробач мене,
Моє кохання неземне.
На самоті
слова не ті,
А серце догорає...
Знайди мене, люби мене,
Дивись я тут горю вогнем.
Ми не святі,
але в житті
такого не буває...
