І так посміхалась підшкірно
На видосі кожних нервових клітин,
Як з тобою я поводилась покірно
Й любовних не сплітала павутин.
Чого ж тепер я плачу серед ночі?
Ні вірності, ні болю, ні твого тепла.
Прощання в серці кровоточить -
Брехня й зневіра донестями обпекла.
З тобою загубили ми дорогу в рай!
Топтались по любові, спалили почуття.
І лиш тепер мене сміливо забувай,
Коли сильнішою я стала за саме життя.
