Нам доля написала вже сценарій,
Та й в тебе є своє життя …
Для нас підготувала шанс останній,
Нема початку і нема кінця.
Між нами час вже стіни зводить,
Із спогадів ось замок височить
Вночі там двоє тихо бродять
Та зустрічаються лише на мить
Палка їх зустріч та така коротка
І знову смуток огортає їх
Прощальний погляд… ніч солодка
Її рука в його руці…
Не зруйнувати спогадів останніх
Вони за обрій вже зайшли давно
Й не повернути снів прощальних
Забрав холодний ранок за вікно
В думках я знаю: «Все… забули…»
Але ще серце гомонить,
Тобою, чуєш, ти – минуле!
З яким не попрощаєшся й на мить…
Яке майбутнє – цього я не знаю,
І що приготувало нам життя
Все час розкаже, точно знаю,
Він як художник намалює почуття.
