Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Забудеться - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лесенько, як же мені приємно, коли хвалиш... Читаючи такі Твої слова, справді посміхаюсь душею! Дякую Тобі, моя дорога Поетесо... Раїса Гришина, 08.08.2012 - 15:16
Музи́кою на завтра зодягне́тьсяІ нотами засіє ці поля... Гарно, Леся! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, П.Раїсо, що Вам припали до смаку мої рядочи... Щира Дяка... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Усе в нашому житті - химерні плетива... Мабуть...Дякую, Весняна Осене! Тетяна Луківська, 07.08.2012 - 23:25
Забудуться і погляди, й слова...Притихнуть розтривожені флояри І вітер, що до зір не доліта, Щоразу зачіпаючись за хмари---прекрасні образи Інна Серьогіна, 07.08.2012 - 21:27
І нотами засіє ці поля,Що зачекались радості звучання,Чарівно, образно, чуттєво!!! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Неймовірно приємні Ваші слова, Інно!Дякую щиро... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки б не маскувальні елементи...А так, згідна з Вами абсолютно! Наталя Данилюк, 07.08.2012 - 16:50
Чарівно... Ніщо не минає безслідно.Інформація накопичується у Всесвіті і з часом дає про себе знати.Ніжний смуток,сповитий ледь вловимою тривогою.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тривога завше стоїть на стежині часу і нашої пам"яті... Дякую, Наталочко! Samkovitch, 07.08.2012 - 08:55
Читаючи такі рядочки, то наче й з вітром літаєш, і сонце п"єш, і музику квітів слухаєш. Дійсно гарно.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваш коментар такий натхненний...Дякую щиренько! Валя Савелюк, 07.08.2012 - 08:35
...не забудеться ніколи! ні! як і все інше, що трапляється "на очі й вуха" підсвідомості - яка "пише" абсолютно все і... архівує... а тоді, за потреби душі -- "рарить"... щоб затеплити якусь сумну хвилиу світлим спогадом чи асоціацією невпізнанно-приємною, чи "грабнУти" злегенька набутим досвідом, пережитим... ах... будуть довгі, тихі зимові вечори... будуть потріскувати дрівця в каміні... чи погуркувати вода в трубах пароопалення... будуть теплі капчики на ногах, і пухова хустиночка на плечах... і так приємно згадається щось -- прийняте, переосмислене, ідеалізоване... як мальовнича долина з розплавленим кришталем озера на дні і розсипаними пацьорками хатів білокрилих споміж садочків -- бачена якось з вікна швидкорухого авто, чи потяга... все буде добре і правильно... І вітер, що до зір не доліта, Щоразу зачіпаючись за хмари... -- ось воно -- переосмислення... -- не доліта... бо щораз хмари заважали... а тоді спокійно так виявиться, що хмари -- не винні... вітер тільки трави розчісувати народженим був... от бачите, Лесю, які картини й роздуми "провокує" Ваш прекрасний вірш і настрій в ньому... дякую за світло-з сумовинкою... і вибачайте за "масштаб..." Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Вибачте за масштаб"? Та я, Валю, цей коментар виставила б як самодостатній твір-роздуми про особливості нашої пам"яті, можливості забуття-незабуття і осмислення-переосислення в конкретній точці життєвій нашого дотогочасного досвіду!Я просто у захваті, коли отак Ви берете слово в свої руки і творите з ним справжнє диво! Дякую, п.Валю, за непересічну глибину думки!!! molfar, 06.08.2012 - 22:26
Прекрасне поєднання змісту і почуттів. Для повної гармонії бракує ще двох рим(1.слова-доліта, 2.поля-забуття Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Мольфарчику, треба вже таки так і повної... То, як на мене, не заключні рими (1-3, а не 2-4) і звучання вуха не врізує)))) Та, як завше, дякую за тонкощі майстерних зауважень...))) Вразлива, 06.08.2012 - 21:46
Ті попередні почуття накрия хвиля величезна мов цунамі і відійде.На березі чекатиме Ассоль червонії вітрила, там Грей з душею щирою ,що вже летить на крилах.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дануточко, Ваші коментарі пречудові!!! Дякую Вам щиросердечненько!!! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п.Олександре... Приємні Ваші слова... Дуже!
Ліоліна, 06.08.2012 - 20:36
Зітруться ті відлуння стоголось, Котрі торкали передзвоном серце. А серце хай відчинеться для іншого, ріднішого, щирішого, добрішого Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя ЛГ щиро на то надіється... Дякую, Ліоліночко! Валентина Ланевич, 06.08.2012 - 20:36
Надзвичайний вірш! Жарба та надія, поєднались в одному чудному злеті-переплеті.
|
|
|