Так зустрічі з тобою я чекала,
Хоч як вона відбудеться не знала.
Тепер вже точно знаю, не зустрінемось.
Може, в майбутньому, давай надіємось!
Коли ця зустріч все ж таки відбудеться,
Тоді маленька мрія наша збудеться.
Ми поговоримо спокійно віч-на-віч,
І мов тягар важкий впаде із наших пліч.
Багато слів не сказано свідомо,
Та краще жодних крапок, лише кома,
Знак запитання, а також знак оклику.
Тобі пишу́ за серця щирим покликом.
Ти тільки не злякайся віршів цих,
Це лиш потік думок моїх простих.
Життя складне, чудово розумію,
Але інакше, вибач, я не вмію.