Ідеш у задумі, у мріях безкраїх,
У світі, що повен увесь суєти.
Ніхто вже й не йде, і ніхто не чекає,
Тебе там за обрієм, що у вічність летить.
І так крок за кроком, години й хвилини,
Крокують у даль, щоб життя донести.
Обернусь, а ти беззупинно
Крокуєш зі мною, бо сонечко ти!
І віра, і щастя, і сум і надія
Усе це було на моєму шляху
Та розум веде уперед, як Мессія,
І тіло іде хоч під гору круту.
І знов зі мною ти, в думці й душі,
Даєш наснагу, постійне бажання
Старе забути, а нове знайти.
Хоч ти і сонечко , та на жаль не моє........
Та вік іде, не питає зупину,
Неможливо хоч щось вернуть на хвилину.
І рими старої вернути не слід,
Бо поклик душі десь іде, крокуе убрід.
Міняється світ, люди і влада,
Хвилини летять мов дикії стада,
І я крокую до своєї мети,
Крокуєш зі мною, бо сонечко ти!
