То був звичайний день, опісля пари,
Я рушив в бік південного крила.
Затерплих ніг по сходинках удари –
Дорога та до виходу вела.
За мною зачинились тихо двері,
Позаду себе глянув я на мить,
І погляд мій упав на лист паперу:
«Якась об’ява там, мабуть, висить».
Звідтіль мені всміхалося обличчя
Щасливого, на диво, дідуся,
І датами з минулого сторіччя
Об’ява щедро вкрита була вся.
В історію життя пірнув глибоко
Старенького того викладача,
Спинявся на міцях поодиноких:
«Чим жив, де був, коли, з чого почав».
Був родом із села моряк військовий,
Закінчив школу, згодом - вже курсант,
Тривала служба і підводний човен,
Звання військове - старший капітан.
Брав учать, і не раз, в морських походах,
По звільненню пішов викладачем.
Та душу слабо гріли нагороди , -
Був справжнього життя лиш шукачем.
Лещатами немов затисли серце -
Ще вчора славним був душі шатер.
Не світяться очей палкі озерця.
«Родився, викладав, служив, помер.»
зараз виправлю 
