Присвячений Осені
На винограднім пагоні роса виблискує,
Я простягну осені борщу миску,
Як добрій подрузі. Щиренько.
Любитиме її моє серденько.
Знайома. Така завжди цікава.
Вирізьблена кленовими листками.
Так. Я пам’ятаю кожен день,
Коли співала сумнесеньких пісень.
Ця подруга така мені близька,
І вже заплакала остання квітка,
Сльозинкою гіркою у минуле,
Щоб я про тебе навіть не забула.
На винограднім пагоні роса виблискує,
Я простягну осені борщу миску,
Як добрій подрузі. Щиренько.
Любитиме її моє серденько.