Іди від мене і не озирайся,
Зі мною ти, я ж знаю, пропадеш
Ти з музикою, з прозою кохайся
Від мене ти вірші не забереш.
Не зітреш з стін, не зірвеш із дверей
Лише покладеш тапки на порозі.
І посеред самотності алей,
Залиш мене ти у нічній тривозі.
Тепер мені навіщо твій ‘Матан’,
І сотні тисяч слів серед курилки
Сама себе загнала в цей капкан,
Не чую вже і музику мобілки.
