РАБИ-МАРІОНЕТКИ (У співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
Цей світ абсурду, як театр зла –
Безглуздо роздаються в ньому ролі.
Безчестя не змивається смола
Із людства перевернутої долі.
Собі ми не належимо, бо хтось,
Жорстокою могутньою рукою
Нам видає безвиграшні лото,
І робить нас безликою юрбою.
Закручують, як гвинтики, людей
В огидний механізм чужих пороків.
Невже ми лиш раби дурних ідей,
Невже не здатні на правдиві кроки?
Валюта й влада з присмаком гріха
Виковує рабів-маріонеток,
Де смерть – лише статистика суха,
«Добро» й «Любов» – то назви статуеток.
Та людству посміхається петля,
Таємний браконьєр вполює рибу,
Гарпун летить стрілою з корабля,
Чергову наближаючи загибель.
Допоки світом правлять папірці
І хтось трима в руках твою свідомість,
Життя твоє – лиш ніша в гаманці,
А страх - слизька дорога в невідомість.
