Мені казала моя бабуня:
«Не йди за нього, моя ти доню,
Із ним щасливо не будеш жити,
З краси тієї води не пити.
Завжди мудріше за ніч світання,
Навпіл із іншим діли кохання»
Та я не чула – своє робила,
А ніч – циганка нам ворожила.
Падали карти червоної масті –
Це означало - любов і щастя.
А потім дама впала хрестова
І не сказала ніч нам ні слова.
Права бабуся – тепер я знаю
І днів минулих не помічаю.
А щастя наше було й нема.
І серед літа бува зима.
А ніч – циганка тасує карти,
Та розкидати їх вже не варто.
